Демократичні лідери чудово сприяють співпраці та залучають членів команди до процесів прийняття рішень. Залучаючи людей на різних рівнях і враховуючи їхній внесок, демократичні лідери створюють середовище, яке цінує різноманітні точки зору та заохочує відкритий діалог. Такий інклюзивний підхід веде до кращих результатів прийняття рішень і міцнішої згуртованості команди.
- Окремий скрипаль сам управляє собою, оркестр ж потребує диригента »[1].
- Демократичне лідерство також відоме як лідерство за участю.
- Друга крайність — якщо керівник зосереджений головним чином не на роботі, а на людині.
- A – професійні навички; Р – персональні характеристики; М – мотивуючі фактори; дуже важлива характеристика; О – немає ніякого значення у створенні образу.
- Для кращого пояснення стилів керівництва, особливо різноманітності думок вчених з цього приводу подамо їх у таблиці.
Також він обмежує свободу і автономію підлеглих. Останні в свою чергу є середніми, ледачими людьми і, наскільки можливо, ухиляються від роботи, вони нечестолюбіви, бояться будь-якої відповідальності і самі бажають бути керованими. Тиск з боку керівника необхідно для досягнення цілей організації, суворе управління підлеглими і приватний контроль над ними неминучі. Практичною значущістю результатів роботи є те, що вони дозволяють оцінити стилі керівництва і їх ефективність в діяльності організації. Недоліки авторитарного стилю виражаються в придушенні ініціативи та творчого потенціалу підлеглих, слабкій мотивації, відсутність дієвих стимулів праці.
#4 Покращена Творчість Та Інновації
Якщо члени команди мають різні думки або не можуть дійти консенсусу, процес прийняття рішень може затягнутися або призвести до компромісних рішень. Демократичний стиль керівництва сприяє високому рівню залученості співробітників. Коли член команди робить заяву та відчуває, що його думка має цінність, у нього розвивається почуття власності та відданості цілям організації. Це підвищення залученості призводить до підвищення задоволеності роботою, мотивації та продуктивності. Залучаючи членів команди до прийняття рішень, вони можуть використовувати свої колективні знання та ефективніше адаптуватися до нових викликів і обставин.
Менеджери, що мають високий рейтинг НБК, будують відносини з підлеглими на особистісній основі і взаємодопомозі, а хто має низький рейтинг – зосереджуються на задачі і думають про виробництво. Відповідно до моделі відносини між керівником і членами колективу можуть бути хорошими і поганими, завдання може бути структуроване і не структуроване, а посадові повноваження можуть бути великими і малими. Зіставлення цих трьох параметрів дає вісім стилів керівництва. Керівник свідомо децентралізована свою владу, не нав’язує свою волю і найчастіше делегує свої повноваження підлеглим наскільки це можливо. Спілкування проходить в доброзичливому, ввічливому, товариському тоні, в формі прохань, порад і побажань.
Тейлор будував задачу по технічним принципам ефективності і винагороджував робітників, які перевиповнювали квоту, ретельно розраховану на основі вимірів потенційного випуску продукції. Особиста відповідальність керівника за прийняття і реалізацію управлінських рішень. Керівник, який прагне стати ефективнішим, повинен бачити переваги й недоліки кожного стилю. Керівник делегує завдання та обов’язки членам команди, надаючи їм повноваження приймати рішення в межах своїх ролей і сфер компетенції. Теорія “X” заснована на переконанні, що без активного втручання керівників працівники залишаються пасивними, отже їх необхідно переконувати, заохочувати чи карати і пильнувати за їх діяльністю. Слід зауважити, що всі дослідники одностайно стверджують той факт, що ніяких фізичних відмінностей між лідером та звичайною, пересічною людиною не виявлено.
Намагаючись стати «своєю» в колективі, наробила багато помилок. На довершення до всього не зійшовся переоблік. 7 березня, передсвятковий день, коли навіть до новенької було записано на послуги багато людей, стався конфлікт між працівниками, суперечка прямо при клієнтах. Новенька зняла перукарський фартух і просто пішла зі зміни. Очевидно, що жоден стиль не є універсальним для будь-якого типу організації. У кожному конкретному випадку між ліберальним, авторитарним, демократичним стилями є певний баланс, таким чином, якщо збільшувати частку елементів якого-небудь стилю, то це призведе до зменшення частки інших.
Усі без винятку є виконавцями закону і рівні перед законодавцем. Основним контролером порядку є власна совість. Відносини між керівниками та підлеглими є рівні і будуються на основах спільної віри. Рівень духовного досвіду показує наскільки ефективним є цей стиль. Ліберальний стиль характеризується безініціативністю, невтручанням в процес діяльності. Керівники недостатньо компетентні, не впевнені в міцності свого службового місця, непринципові.
Приділяє основну увагу виробництву, організаційно-технічних факторів виробництва, а не колективу, людським стосункам. Внутрішній світ членів колективу такого керівника не цікавить. Ефективність подібного управління може проявитися швидше за все на виробничому підприємстві, де найбільш важлива роль технологічних процесів, ніж взаємини між працівниками. Ділить порівну свої переваги між колективом і виробництвом. Зазвичай такий керівник не володіє належною управлінської гнучкістю, проте він твердо стоїть на ногах у всіх сферах своєї діяльності.
Консалтингові Послуги
Стиль керівника може змінюватися в залежності від сформованих особливостей і потреб колективу, а стиль роботи підлеглих від інтелекту і культури керівника. Таким чином, суб’єктивні та об’єктивні елементи стилю інтегрують один з одним і утворюють унікальний і неповторний стиль керівництва. Для здійснення всіх управлінських функцій менеджеру необхідно вибрати найбільш ефективний стиль керівництва, тобто систему методів впливу на підлеглих для повної реалізації потенційних можливостей колективу. У підсумку серед теоретиків і практиків менеджменту сформувалась тверда думка про те, що немає і не може бути якогось одного ефективного для кожної реальної ситуації стилю керівництва людьми на виробництві.
Спостерігається двостороннє спілкування і певна міра довіри обох сторін. Важливі рішення ухвалюються керівником, а конкретизуються підлеглими. Люди за своєю природою не бажають працювати і при першій-ліпшій можливості прагнуть уникати праці. У виконавців відсутнє або нерозвинуте честолюбство і вони прагнуть уникати відповідальності, бажають, аби ними керували. Більш за все люди прагнуть відчуття захищеності. Аби змусити персонал працювати, необхідно використовувати примус, контроль та загрозу покарання.
Авторитарний стиль управління вважається виправданим у кризовій ситуації (війна, стихійне лихо, кризова ситуація в фірмі) коли рішення необхідно застосовувати швидко. Жорсткий диктат стає необхідний для гарантії оперативності виконання рішень та їх надійного контролю. Керівник кожної організації застосовує тільки свій унікальний стиль.
Лайкерт дійшов висновку, що будь-якій керівник обов’язково тяжіє до однієї з крайнощів. Такі ідеї спричинили бурхливий розвиток організацій бюрократичного, традиційно авторитарного (патернолістського) типу, що приділяють багато уваги примусові і контролю. Переконання та участь, влада через позитивне підкріплення.
Лайкерт запропонував чотири базових системи стилю керівництва (рис. 2). Обидві якості в значній мірі одночасно не продемонстрував жоден із керівників, які досліджувалися. Не може захищати власну думку та позицію у складних ситуаціях. Керівник-ліберал не виявляє організаторських здібностей, слабко контролює та регулює діяльність підлеглих. Активна участь підлеглих в процесі розробки та прийняття рішень.
Широка мережа вертикальних, горизонтальних і діагональних інформаційних потоків покликана полегшувати компетентне виконання організаційних завдань, а також розвиток міжособистісних відносин. Врегулювання конфліктів за допомогою переговорів, торгу і компромісів. У конфліктних ситуаціях керівник, що дотримується кооперативного стилю, використовує саме ці методи і відмовляється від односторонніх авторитарних рішень. Першорядне увагу керівника до колективу і людям дозволяє співробітникам здійснювати зростаючий вплив на процеси керівництва і тим самим підвищувати задоволеність працею і перебуванням у групі.
Теократичний стиль – поширений в духовних спільнотах, де визнається основним керівником самого Бога, а вже людина є його намісником тут на землі. Відповідно основним джерелом натхнення є Божа воля, яка виявляється через Божих людей, через встановлені закони. У Божому управлінні найважливішим є час розпізнання Божої волі. Адже серед людського впливу потрібно відрізнити, що саме Бог хоче в цей момент. Закони Божі мають вічний характер, тому не можуть змінюватись і заміною намісника.
Контролюючи роботу, відмічає позитивні результати, не забуває похвалити підлеглих. Намагається створити і підтримувати добрі стосунки у колективі, захищає інтереси підлеглих. Ввічливий і доброзичливий, прислуховується до критики, дає можливість підлеглим працювати самостійно, не опікає їх у дрі бницях. Проявляють значну, але не повну довіру до підлеглих.
Враховуючи велику кількість чинників і умов, його стиль набуває конкретну спрямованість і зміст. Завдяки турботі про підлеглих та про ефективність виробництва керівник досягає того, що співробітники свідомо залучаються до досягнення мети організації. Це забезпечує і високий моральний настрій, і високу ефективність діяльності [32, с. До підлеглих частіше звертається з проханням, порадою, рекомендаціями, рідше — наказує.
Людина це не машина, якою можна керувати, всього лише натиснувши одну-дві кнопки. Перш за все, людина – це особистість, тому вимагає до себе певного підходу і поваги. Активно залучаючи членів команди до прийняття https://deveducation.com/ рішень, демократичні лідери використовують колективну творчість і знання групи. Цей підхід заохочує людей ділитися своїми ідеями, кидати виклик існуючим нормам і робити внесок у інноваційні рішення.
Максимально обґрунтовуючи рішення, що розробляються, він твердо втілює їх в життя. Критики і своїх помилок не визнає, однак сам любить покритикувати. Дотримується думки, що адміністративні стягнення – найкращий засіб впливу на підлеглих з метою досягнення високих показників праці. Працює багато, примушує працювати й інших, у тому числі в позаурочний час.
Надаючи незаслуговані пільги прагнуть закріпити власний авторитет. Демократичний (колегіальний) стиль керівництва характеризується
Сьогодні ми розглянемо такий інструмент, як стиль управління. Стиль управління — сукупність найбільш характерних і сталих прийомів, що використовуються в процесі управлінської діяльності. Сильні сторони демократичного стилю керівництва полягають у його здатності сприяти співпраці, взаємодії та інноваціям у командах. Демократичні лідери здатні адаптуватися та відкриті до змін. Вони заохочують відгуки, пропозиції та конструктивну критику від членів команди. Вони дозволяють організації ефективно реагувати на виклики та адаптуватися до обставин, що змінюються.